все в цьому житті треба пережити. В понеділок було впевнилась, що тепер подорожі в потягах стануть трішки буденнішими, адже всі бойові хрещення - пригоди, які можуть статись з потраплянням в потяг - я вже пройшла. Я той потяг:
- й просипала (після Купала'07),
- й застрибувала в нього на ходу, при тому що одна провідниця не погоджувалась пускати й доводилось наздоганяти наступний вагон,
- й пробігала по 24 вагони за поїздку (двічі, між іншим, в рамках одної ж подорожі)
- й помилялась потягом але помічала то ще на пероні - мчалась до свого,
- й сідала в потяг за пів години до відправлення (та сама пригода),
- й дізнавалась що їду за десять хвилин до того як треба було вирушати в дорогу (ну в тому випадку це означало ще спочатку з ПБК дістатись до симферопольського вокзалу),
- а от тепер ще й урочисто на потяг спізнилась. Нічого, поїхала іншим, що вирушав на півтори години пізніше, а приїзджав за 20 хвилин після пропущеного. Нічо, живемо :)
Хоча, як зауважила Наталка,
побачити яку я власне й вирвалась - " В тебе ще лишається принаймні одна пригода - вистрибнути з потяга на ходу" .
мінус - що все одно мало часу було у самому Львові, бо в рідне місто чомусь той потяг що за розкладом о 16 з копійками не йде.. чи квитків не було, чи що..
Але переконалась в тому, що в " Вірменці" чи не найсмачніша кава в місті (не в образу шанувальникам інших кав' ярень) :) вона густа й легка, й навіть мені - людині, що без вершків каву не п' є - смакувала без них цілком цілком...)
В планах - таки знайти те " Під куполом" . бо цікаво. Ну й те щ можна було зробити, тільки якось забулось (вкотре) - піднятись на Ратушу. скільки не намагалась - е вдається - то забуду, то зачинено. може Львів чекає слушного момента аби розкритись в усій своїй красі? або якоїсь особливої компанії..)
Давно намагаюсь визначити статус цього міста до себе.. наше взаємне ставлення досліджую, те, інше.. Й вчора подумала, що стільки разів я була саме в старому місті такими кількогодинними напливами, наїздами, нестриманими поривами, наче поцілунками... що цілком можливо, це ми з цим містом чи то закохані, чи то " коханці" ... що тримають напругу, вичікують між новими зустрічами, які потім наносять достатньо несподівано й влучно, прагнучі за кожен візит віддати якнайбільше себе й отримати якнайбільше вражень від міста натомість..) лише зрідка дозволяючи собі лишитись на ніч - й тоді виходиш на зустріч з містом як на побачення - янголяче-світлою, а воно причепуриться зеленню своїх вус, веселістю свого духу й ніжністю свого повітря - й осяє наш спільний шлях приємним теплим й радісним сонечком... )
З.ю. а ще я навіть й гадки не мала що Гоголь Борделло виступали саме в цей день саме в цьому місті. Тому дуже здивувалась коли сьогодні почитала чужі статуси й пости...) Виявляється, ось чому в будній день такий відтік до Львова народу, що квитки важко знайти було..)))